Про що я думаю?!!! Господь, прости!!!
В країні йде війна, мене ж турбує інше:
Що тин гнилий і що грошей нема,
Щоб замінить його й поставити не гірший
Ніж у людей. Ремонти щоб зробить
(Давно вже треба)...Й знову- гроші...Гроші...
А десь в труні чийсь батько, син лежить...
А в серці у чиємось жах і відчай...
Прости мене!!! Дай, Боже, не мовчать,
А говорити правду, нести світло
Твого спасіння людям.Дай казать,
Все говорити чесно і привітно,
З любов'ю, з впевненістю, з миром і добром;
Розкрити очі тим, хто хоч живе, та мертвий,
Бо істинне життя є лиш з Христом,
Якого люди відкидають вперто
І не приймають в серце, бо гріхи
Заполонили серце, розум, душу,
Щоб люди не хотіли, не змогли
Прийти до Бога щиро, не з примУсу.
Іде війна. Коли її кінець
Не зна ніхто з людей. Це лиш відомо
Тому, Хто є Спаситель і Творець,
Хто покаяння жде постійно, безутомно
Від КОЖНОЇ ЛЮДИНИ, бо УСІ
Ми грішні перед Богом і нечисті.
Готовий КОЖНОГО Господь простить
Й ОЧИСТИТЬ наше серце, думи-мислі,
УСЕ ЖИТТЯ, УСЕ НАШЕ ЄСТВО.
Бог так тебе чека! Йди з покаянням
І прийме тебе Бог, ТАКИМ, ЯК Є,
І НОВЕ серце дасть. Йди без вагання!
Впадімо на коліна перед Ним,
Щоб не схилять колін нам перед тлінним
Й таким же грішним чоловіком, як і ми,
Що беззаконня повсякчасно чинить.
Творець світів, наш Боже- наш Отець,
Син Божий, Дух Святий, помилуй Україну!!!
Ти удали ввесь гріх з наших сердець,
Дай мир і спокій у Твоєму Сині.
Відкрий наш розум, душі і серця
Для розуміння слів Твого Писання.
Немає іншого, як Ти , Творця!!!
Поудаляй весь відчай, всі вагання
Із серця кожного, Ти розум просвіти!
Почни Свою роботу з президента,
Щоб в його серці був один лиш Ти.
Дай покаяння щире і відверте.
І Порошенку, всій його сім'ї,
Всім рідним і знайомим, його блИзьким,
Коліна щоб схилили вони всі
І поклонились низько-низько.
Прем'єр-міністра, Господи, прости,
Весь Кабінет Міністрів і Верховну Раду;
Живи в серцях у їхніх тільки Ти,
Давай їм Ти, Господь, Свої поради.
Спаси народ мій, Україну всю,
Почавши з президента й закінчивши
Найменшою дитиною, прошУ,
Всесильний Всемогутній Бог Всевишній,
Бо припинить війну один лиш Ти
У змозі, Боже, і нема людини
Ніде на світі, на усій Землі!
Усе прошу в Ім'я Твойого Сина. Амінь.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 2400 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Архимандрит Даниил (Сарычев) - Девятова Светлана 8 сентября 2006 года в 22 часа 45 минут мирно отошел ко Господу старец Даниил, старейший насельник московского Донского монастыря архимандрит Даниил (Сарычев).
В конце апреля 2006 года мне посчастливилось встретиться с архимандритом Даниилом. (К старцу Даниилу уже почти никого не пускали, после болезни он был очень слаб.) К весне 2006 года книга о православных старцах уже была сдана в московское издательство «Артос-Медиа», мы приступили к работе над второй частью о православных старицах. Рассказывая о схимонахине Любови, мы планировали упомянуть и о том, что блаженная старица Любовь в 1995 году встречалась с архимандритом Даниилом, хотелось немного рассказать и самом старце Данииле. Отцу Дмитрию Шпанько удалось договориться о встрече, но в самый последний момент встречу отменили, но дозвониться до меня и сообщить об этом не смогли, поэтому 30 апреля я приехала в монастырь (заранее), но в назначенный час никого не встретила. Я долго молилась у раки Святителя Тихона, и уверена, что именно по молитвам святого, спустя 2 часа попала в келью старца Даниила, где, по милости Божией, удостоилась получить благословение великого старца, и разделить праздничную трапезу с ним и его духовными чадами.
Нужно признаться, что за три дня до этого, во время обострения язвенной болезни, я не могла вообще принимать пишу, укрепляла себя лишь святой водой, просфорой, да монастырскими сухариками. Старец Даниил благословил есть вместе со всеми, по послушанию съела всё и исцелилась. (В тот день вечером я ждала очередного приступа боли, но всё прошло, на утро я могла уже кушать всё спокойно.) Слава Богу, за всё!
Вечером 21 сентября 2006 года, когда очерк о старце Данииле был в основном готов, внезапно наступило полное изнеможение - долго молилась лёжа, когда силы начали возвращаться, встала, подошла к шкафу с иконами и ощутила благоухание. Благоухала в правом нижнем углу бумажная икона Донской Божией Матери, купленная примерно в конце1991- начале 1992 года в Донском монастыре. (На обратной стороне иконы было написано –«400 лет основания Свято-Донского Ставропигиального монастыря (1591-1991г.г.)». Эта бумажная икона и Курская-Коренная икона Божией Матери «Знамение» (которую мне удалось в своё время приложить к чудотворной иконе), чудом уцелели во время пожара в 1995 году, когда от зажжённой свечи сгорели у меня дома на полке даже иконы приклеенные к деревянной основе. Взглянув на обратную сторону иконы, я вспомнила, как пятнадцать лет назад впервые пришла в Донской монастырь и подошла, как и все верующие, находящиеся около храма, к старцу Даниилу, который только что вышел из храма (в это время многие верующие устремились к нему и стали просить благословения). Благодарю Господа, что удостоилась встретиться со старцем Данилом вновь весной 2006 года.
