Времена года. Ночь. Тишина. И за окном ноябрь, уж скоро облетит последний лист. И вновь прийдет зима, прийдет декабрь, ведь жизнь идет, она на месте не стоит. Укроет снегом вскоре всё как одеялом, на речках и озерах станет лед. Господь нам эту радость дарит даром, пусть веселятся люди каждый год. И вот уже весна однажды утром в дверь постучит нечаянно к тебе. И зацветёт земля и первым громом опять Господь напомнит о Себе. А вот и лето теплое такое и ты у речки смотришь в облака. А небо синее, бескрайнее такое и наш Создатель смотрит на тебя. И снова ночь и тишина - и осень у порога тоска внезапно вдруг сжимает грудь. Всё ! Жизнь прошла и кончилась дорога и страх в душе и больше не уснуть. Что впереди ? - тебе никто не скажет ведь ты не знал : ни Сына ,ни Отца. Лишь лист справашись на могилу ляжет и улетит на суд твоя душа. Но ты ведь жив, еще пока не поздно, так обратись и Бога призови. И наблюдая времена все года, молитву к небу тихо прошепчи. . .
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
